Навчальний патологоанатомічний музей

Формування патологічної анатомії, як прикладної (клінічної) медичної науки пов’язане із розвитком анатомії позаяк опис будови органів при поодиноких розтинах тіла злочинців був першим джерелом патологоанатомічних спостережень. Проте протягом усієї епохи Середньовіччя кількість розтинів померлих від хвороб була досить обмеженою, що гальмувало перехід медичних знань від схоластичних до практичних. Так англійський лікар і природознавець Вільям Гарвей (англ. William Garway (1578-1657) зазначав, що дослідження одного тіла людини, яка померла від хвороби, більш важливе для розвитку медицини, ніж розтин десяти трупів повішаних людей. А Парацельс, справжнє ім’я Philippus Aureolus Theophrastus Bombast von Hohenheim (1493-1541), заперечуючи схоластичний підхід до трактування хвороб, стверджував: «Першим учителем в медицині є тіло та матерія природи. Вони навчають та показують: по них можна вивчати, у них навчатися, але навчатися у самого себе ти не можеш, тому що твоя власна фантазія є тільки викривленням істини. Не із умоглядних теорій повинна виникати практична медицина, а із практики повинна виходити теорія. Читання книг ще нікого не зробила лікарем, його створює практика і тільки вона. Адже одно лиш читання – це лавочка і віночок практики. Твоїми викладачами мають бути очі досліду».

Виходячи із зазначеного, на сучасному етапі розвитку медичної педагогіки на кафедрі патологічної анатомії та судової медицини важливим є вивчення макроскопічних та мікроскопічних проявів хвороби на основі яких формується клінічне мислення студента. Ось чому основним гаслом кафедри є вислів українського філософа Г. Сковороди « З видимого пізнай невидиме». Але досягти високого рівня їх професійної підготовки неможливо без інтеграції викладання дисципліни з вивченням музейних препаратів, як грунтовної джерельної бази пізнання невидимого й науково-методичної складової навчально-виховного процесу педагогічного університету.

Музеї кафедри патологічної анатомії та кафедри судової медицини почали формуватися з першого дня заснування нашого університету, на той час інституту. А безпосередніми засновниками були доцент Б. Дубчак і асистент С. Абрамов, які виготовили перші сотні макропрепаратів. Обладнання для експозиції музейних препаратів згідно розпорядження МОЗ України надійшло із Одеського медичного інституту. З цим пов'язаний курйозний випадок. Доцент М.Вальчук дав розпорядження аспіранту Б. Дубчаку підготувати непридатні до вжитку муляжі патологічних процесів, які були на кафедрі і відіслати контейнером в Тернопіль. Але сталося так, що їм, як фундаторам новоствореної кафедри, довелося його ж і розбирати. Тому співробітники кафедри відмовилась від демонстрації патологічних процесів на муляжах і почали виготовляти макропрепарати, здебільшого зі збереженням натурального забарвлення.

Окрім формування макромузею, в тому ж 1957 році розпочато створення архіву мікропрепаратів, виготовлених На практичних заняттях використовували препарати, виготовлені лаборантами кафедри: Л. Чижовою, Д. Бабенковою, Н. Хоменко, Є. Ковальовою, І. Гребьолкіною, М. Панютою, B. Ізай. Причому кожен лаборант повинен був щорічно освоїти 1-2 методики елективного фарбування тканин. Особливого успіху в гістологічній техніці досягли М. Панюта та В. Ізай. Надавалося велике значення ілюстративному матеріалу. До поповнення табличого фонду залучалися асистент Б. Дубчак, який мав художню освіту й очолював художню студію інституту, а також студент-гуртківець, член художньої студії інституту Я. Боднар.

Архів мікропрепаратів став основою підготовленого до видання атласу з патогістології, створеного у співпраці з кафедрою патологічної анатомії Івано-Франківського національного медичного університету та Інституту клінічної патології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Музеї кафедри постійно використовуються для формування установок на здоровий спосіб життя шкільної та студентської молоді, боротьбу із шкідливими звичками, наглядно відтворюючи наслідки та ускладнення алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління тощо.